Цілі сталого розвитку – майбутнє нашої країни
25 вересня 2015 року 193 держави-члени Організації Об’єднаних Націй прийняли нову глобальну програму із забезпечення сталого майбутнього до 2030 року. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН „Перетворення нашого світу: Порядок денний розвитку у галузі сталого розвитку на період до 2030 року” визначає 17 цілей сталого розвитку (ЦСР), які мають вирішити 169 завдань. ЦСР слугують орієнтирами для встановлення цілей на національному рівні та моніторинговим інструментом для вимірювання суспільного прогресу у 193 країнах світу. Саме вони мають стати платформою на базі якої розроблятимуться національні стратегії протягом наступних 15-ти років.
15 вересня 2017 року в Україні відбулася важлива подія – Уряд представив Національну доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна».
Національна доповідь представляє результати адаптації усіх 17 глобальних цілей, з урахуванням специфіки національного розвитку.
Консультації щодо визначення Національних цілей сталого розвитку проходили на всіх рівнях влади – від центрального до місцевих. Задля забезпечення об’єктивності, у відкритому процесі визначення цілей сталого розвитку для України взяли участь понад 800 провідних експертів.
Експерти працювали у десяти областях, у тому числі й у Дніпропетровській. В обговоренні за принципом “нікого не залишити осторонь”, брали участь представники центральних органів виконавчої влади, облдержадміністрацій, місцевих рад, представники громади , громадських і міжнародних організацій та активна молодь.
Цілі сталого розвитку, які ще називають “Глобальними цілями” − це загальний заклик до дій, спрямованих на те, щоб покінчити з бідністю, захистити планету і забезпечити мир і процвітання для всіх людей у світі.
Тому, для Дніпропетровщини першочерговим завданням є приведення стратегій розвитку (обласної, районних, міських, сільських, селищних, об’єднаних громад тощо) у відповідність до національної системи завдань розвитку та показників для моніторингу виконання ЦСР.
Сьогодні в Україні політики, наука, громадськість жваво обговорюють, що ж ми все-таки будуємо, якою є модель розвитку нашої країни?
Зараз з’явилася величезна кількість термінів, які пов’язані з майбутнім розвитком людства. Це такі як „постіндустріальна економіка”, „постіндустріальне суспільство”, „суспільство знань”, „соціально-орієнтоване суспільство” тощо.
Але, насправді світове співтовариство, буквально за останні три-чотири роки домовилось про те, що саме сталий розвиток повинен стати основною парадигмою розвитку людства у XXI столітті.
На жаль, сталий розвиток (англ. sustainable development) в Україні часто інтерпретується дещо інакше, ніж прийнято у світі. В нашій державі сталим розвитком визначають зростання економіки на основі показників валового внутрішнього продукту. В той час як у Західній Європі це досить
складна система, яка полягає у збалансованому розвитку трьох складових: економічної, соціальної та екологічної.
Є дуже гарні ілюстрації, того що сталий розвиток – це перетин трьох кіл: економіки, суспільства, довкілля, а місце, де вони перетинаються, є центром сталого розвитку. На жаль, зараз в Україні й особливо у Дніпропетровській області це три нерівноцінних кола: величезне коло – економіка, маленьке коло – суспільство, найменше коло – довкілля, яке практично ігнорується, і в результаті їх перетин є мінімальним.
Економічна наука стикається з трьома важливими проблемами у питаннях, що стосуються довкілля.
Перша проблема – нехтування природними благами та послугами, які ми отримали у спадок. Тому, в економіці повинен існувати такий підхід як „симетрія вигод та збитків”. Іншими словами, коли ми розуміємо, що існування водоймищ, річок та лісів є екологічним благом і нашою вигодою. Але коли ми знищуємо природне довкілля – це призводить до величезних збитків.
Друга − поняття зовнішніх ефектів. Це некомпенсовані витрати, які накладає одна сторона на іншу. Класичний приклад − екологічний збиток. Якщо ви живете поряд із заводом, який є забрудником навколишнього середовища, то це може стати причиною виникнення різних захворювань, що тягне за собою додаткові витрати для ліквідації зовнішнього ефекту.
Третя проблема – фактор часу. Наприклад, говорячи про кліматичні збитки, ми розуміємо, що вони почнуть найбільш яскраво проявлятися через 20-30 років. Залишається невирішеним питання, як порахувати збитки валового внутрішнього продукту?
Досягнення максимальної площі перетину кіл є першочерговим завданням сталого розвитку.
Завдяки концепції сталого розвитку з’явилося багато цікавих нових економічних та наукових термінів. Хотілося б зупинитися на трьох, які на наш погляд відображають важливі сучасні тенденції в економіці, фінансах, використанні природних ресурсів.
Широко використовується термін „низьковуглецева економіка” – це економіка з низькою енергоємністю, тобто ми повинні прагнути витрачати якомога менше енергетичних ресурсів на отримання одиниці кінцевого результату.
Другий термін, який з’явився в останні роки в світі – це „дивестиції”– переведення капітальних вкладень з традиційних економічних галузей в нові, низьковуглецеві. Світова економіка починає переводити сотні мільярдів доларів та євро з традиційних вуглецеємних галузей в нові галузі економіки.
І третій термін – „декаплінг”. Це отримання більшого економічного результату при мінімумі екологічного впливу.
Процеси трансформації світової економіки зумовили виникнення такого поняття як „зелена економіка”, яке було вперше проголошено в рамках Конференції „Ріо+20” у 2012 році.
Її метою є формування дієвого середовища для економічного і соціального прогресу, що базується на мінімізації негативного впливу на
довкілля та ефективному використанні природних ресурсів при збереженні гідного рівня життя населення.
Фактично „зелену” економіку слід розглядати як шлях до сталого розвитку, обравши який, Україна має змогу приєднатися до числа найбільш розвинених країн світу.
Відповідні „зелені” перетворення економіки дозволять додатково збільшити ВВП, створити нові робочі місця, сформувати нові галузі промисловості і сфери послуг, забезпечити всюди високі стандарти якості життя для населення.
Ефективне вирішення на території Дніпропетровської області комплексу питань, пов’язаних з поліпшенням екологічної ситуації, застосування принципово нових підходів до розроблення й запровадження механізмів забезпечення реалізації регіональної політики у сфері енергоефективності та модернізації виробничих потужностей підприємств може стати рушійною силою сталого розвитку держави.
Саме для цього, Дніпропетровська обласна організація роботодавців, за підтримки Дніпропетровської обласної ради у партнерстві з Дніпропетровським інвестиційним агентством й реалізує проект „Зелені рішення бізнесу – єднання сталого розвитку”. Учасниками цього проекту є провідні підприємства області, що змогли забезпечити свою успішну та прибуткову роботу, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу й приносячи користь суспільству.
Проект спрямовано на популяризацію на території Дніпропетровської області ідей зеленого економічного розвитку, створювання умов для запровадження сучасних і екологічно безпечних засобів виробництва, здійснення аналізу перешкод, які заважають компаніям інвестувати у нові технології, сприяння фаховому обміну між підприємствами та комунікації з органами державного управління.
В рамках проекту запроваджено поняття „Амбасадор – життя по-зеленому”. Ці представники є гідними носіями цінностей „зеленої” економіки, ініціюють зміни, впроваджують нові рішення, активно діляться ідеями, знаннями та досвідом. Наразі, обрано 11 Амбасадорів, які є представниками провідних підприємств області.
Переконати населення Дніпропетровської області у тому, що життя та підприємницька діяльність згідно з принципами „зеленої економіки” дозволить отримати значні вигоди як соціальні так і економічні є першочерговою та головною ціллю команди проекту.
Бажаєте досягнути цілей сталого розвитку? Приєднуйтесь до учасників та Амбасадорів проекту!